Права людини: Європейська соціальна хартія

Європейська соціальна хартія —
конвенція Ради Європи, що закріплює ряд соціальних прав людини.Вона була відкрита для
підписання у Турині 18 жовтня 1961 року.


Члени Ради Європи,
підписавши Хартію, домовились про наступне:

«Сторони визнають метою своєї політики, яку вони
запроваджуватимуть усіма відповідними засобами як національного, так i
міжнародного характеру, досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися
такі права та принципи:

1. Кожна людина
повинна мати можливість заробляти собі на життя професією, яку вона вільно
обирає.

2. Усі працівники
мають право на справедливі умови праці.

3. Усі працівники
мають право на безпечні та здорові умови праці.

4. Усі працівники
мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень
для них самих та їхніх сімей.

5. Усі працівники
та роботодавці мають право на свободу об’єднання у національні або міжнародні
організації для захисту своїх економічних i соціальних інтересів.

6. Усі працівники
та роботодавці мають право на укладання колективних договорів.

7. Діти та підлітки
мають право на особливий захист від фізичних та моральних ризиків, на які вони
наражаються.

8. Працюючі жінки у
разі материнства мають право на особливий захист.

9. Кожна людина має
право на належні умови для професійної орієнтації, метою якої є допомогти їй
вибрати професію згідно зі своїми особистими здібностями та інтересами.

10. Кожна людина
має право на належні умови для професійної підготовки.

11. Кожна людина
має право користуватися будь-якими заходами, що дозволяють їй досягти
найкращого стану здоров’я, який є можливим.

12. Усі працівники
та особи, які знаходяться на їхньому утриманні, мають право на соціальне
забезпечення.

13. Кожна
малозабезпечена людина має право на соціальну та медичну допомогу.

14. Кожна людина
має право користуватися послугами соціальних служб.

15. Особи з
інвалідністю мають право на самостійність, соціальну інтеграцію та участь у
житті суспільства.

16. Сім’я як
головний осередок суспільства має право на належний соціальний, правовий та
економічний захист для забезпечення її всебічного розвитку.

17. Діти та
підлітки мають право на належний соціальний, правовий та економічний захист.

18. Громадяни будь-якої
зі Сторін мають право займатися будь-якою прибутковою діяльністю на території
держави будь-якої іншої Сторони на засадах рівності з громадянами останньої з
урахуванням обмежень, які ґрунтуються на безперечних економічних або соціальних
причинах.

19.
Трудящi-мiгранти, які є громадянами будь-якої Сторони, i члени їхніх сімей
мають право на захист i допомогу на території держави будь-якої іншої Сторони.

20. Усі працівники
мають право на рiвнi можливості та рівне ставлення до них у вирішенні питань щодо
працевлаштування та професії без дискримінації за ознакою статі.

21. Працівники
мають право отримувати інформацію i консультації на підприємстві.

22. Працівники
мають право брати участь у визначенні та поліпшенні умов праці та виробничого
середовища на підприємстві.

23. Кожна особа
похилого віку має право на соціальний захист.

24. Усі працівники
мають право на захист у випадках звільнення.

25. Усі працівники
мають право на захист своїх вимог у разі банкрутства їхнього роботодавця.

26. Усі працівники
мають право на гідне ставлення до них на роботі.

27. Усі особи із
сімейними обов’язками, які працюють або бажають працювати, мають право робити
це без дискримінації та, наскільки це можливо, таким чином, щоб їхні службові
обов’язки не суперечили сімейним.

28. Представники
працівників на підприємствах мають право на захист від дій, що завдають їм
шкоди, і для них мають створюватися належні умови для виконання ними своїх обов’язків.

29. Усі працівники
мають право отримувати інформацію та консультації під час колективного
звільнення.

30. Кожна людина
має право на захист від бідності та соціального відчуження.

31. Кожна людина
має право на житло».

Також у документі сторони
звернули особливу увагу на права людей з
інвалідністю.

«З метою забезпечення
особам з інвалідністю, незалежно від їхнього віку та характеру і походження
їхньої інвалідності, ефективного здійснення права на самостійність, соціальну
інтеграцію та участь у житті суспільства Сторони зобов’язуються, зокрема:

1. Вжити необхідних
заходів для забезпечення особам з інвалідністю орієнтування, освіти та
професійної підготовки, коли це можливо, у межах загальних програм або, коли це
видається неможливим, у державних або приватних спеціалізованих закладах.

2. Сприяти їхньому
доступові до роботи усіма засобами, які можуть заохочувати роботодавців
приймати на роботу осіб з інвалідністю і утримувати їх у звичайному виробничому
середовищі та пристосовувати умови праці до потреб осіб з інвалідністю, або,
коли це видається неможливим у зв’язку з інвалідністю, шляхом облаштування або
створення спеціальних робочих місць з урахуванням ступеня інвалідності. У
деяких випадках такі заходи можуть вимагати використання спеціалізованих служб
працевлаштування та надання допомоги

3. Сприяти їхній
всебічній соціальній інтеграції та участі у житті суспільства, зокрема, шляхом
вжиття заходів, включаючи технічну допомогу, що спрямовані на усунення перешкод
для спілкування і пересування і що надають доступ до транспорту, житла,
культурної діяльності і відпочинку.

Зазначимо, якщо ви
зіткнулися з порушенням своїх прав або стали свідком, то звертайтесь до органів
державної влади, місцевого самоврядування, посадових та службових осіб, до
судів, правоохоронців, Омбудсмена, неурядових правозахисних організацій та ЗМІ.